Slavyansk Internet eXchange

Пожалуйста, войдите или зарегистрируйтесь.

Расширенный поиск  

Новости:

20.01.2009 Апгрейд до версии 1.1.7
19.01.2009 Слияние форумов ISP SNS и ISP CDC

Автор Тема: ТОлько свои стихи. (Чужие просьба не постить)  (Прочитано 506538 раз)

0 Пользователей и 2 Гостей просматривают эту тему.

acilsik

  • Существительное одушевлённое!!!!!!!!!!!!
  • Флуд-клуб
  • ******
  • Репутация: +1107/-1
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 6097
Re: ТОлько свои стихи. (Чужие просьба не постиm
« Ответ #2275 : 29 Март 2015, 13:38:25* (+03) »

Коли особисте життя вімірюється виключно векселями,
Любов – актом кохання, а навчання – вивчанням правил та засобів,
Коли мета вимірюється окресленим у щоденнику планом,
А фіолет похмурого неба – прогнозом гідромецентру із Інтернету,
То починає здаватися, що все, окрім смерті, підпорядковано поступовим наступам.
Починає здаватися, що кожен наступний буде вже не таким зсутуленим,
Починає здаватися, що висновки стосуються тільки нас.

Всё сложное рано или поздно станет простым,
Пустой стол накроется скатертью и обрастет смыслами,
Смыслы растекутся смолами по белой простыни и опять…

Особисте життя стане векселем, тільки у контексті правил, окреслених сивим серцем,
Небесний фіолет розірветься синіми фіранками і тільки верби у слов’янському парку

...будут осинами, закрывшими толстыми спинами наши сердца от ветряных мельниц.
И так без конца,
   і так без зупину.
       І хрестик з під серця звернеться за спину,
      і крила зав’яжуться у вузол з хребтом.
                                                    Но это всё после, но это потом.
« Последнее редактирование: 29 Март 2015, 14:38:13* (+03) от acilsik »
Записан
Как этот мир велик в лучах рабочей лампы!
Ах, в памяти очей - как бесконечно мал!

Say

  • Флуд-клуб
  • ******
  • Репутация: +585/-0
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 2051
Re: ТОлько свои стихи. (Чужие просьба не постить)
« Ответ #2276 : 30 Март 2015, 16:20:19* (+03) »

Давай сегодня встретимся во сне?!
В двенадцать! Место помнишь? Буду ждать!
Мы просто ляжем рядом на траве
И, глядя в небо, будем забывать…

Я буду забывать твою улыбку,
Твои глаза, твой запах, пальцы рук.
Тот  поцелуй – нелепую ошибку,
Когда земля перевернулась с небом вдруг.

Те жаркие объятья, что манили
Своей запретной страстью, как магнит.
И те слова, что мир остановили
Признаньем робким, всё затмив вокруг.

И, как бы невзначай, коснувшись пальцев,
Я буду забывать их ласки на лице,
Их нежный бархат, запах страсти
И поцелуй, застывший на щеке.

Порханье пальцев по закрытым векам,
По коже током в тысячу ампер.
Я наизусть забуду память тела…
А ты?.. Как ты забудешь обо мне?..
Записан
Жизнь пронесется, как одно мгновенье.
Ее цени, в ней черпай наслажденье.
Как проведешь ее - так и пройдет,
Не забывай: она - твое творенье.

acilsik

  • Существительное одушевлённое!!!!!!!!!!!!
  • Флуд-клуб
  • ******
  • Репутация: +1107/-1
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 6097
Re: ТОлько свои стихи. (Чужие просьба не постить)
« Ответ #2277 : 01 Апрель 2015, 01:33:57* (+03) »

Очень красиво, но


КАК ВЫ ВСЕ ДО СИХ ПОР УМЕЕТЕ ЛЮБИТЬ? КАК?!
Записан
Как этот мир велик в лучах рабочей лампы!
Ах, в памяти очей - как бесконечно мал!

acilsik

  • Существительное одушевлённое!!!!!!!!!!!!
  • Флуд-клуб
  • ******
  • Репутация: +1107/-1
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 6097
Re: ТОлько свои стихи. (Чужие просьба не постить)
« Ответ #2278 : 01 Апрель 2015, 19:25:06* (+03) »

Воно завмерло чи воно померло
серед весни обабіч сивини,
якою я сама засипала волосся?
Трива життя, вечірні тихі гості
та срібне небо з бризками дощів,
хто знає суть відсутності прощання,
хто знає суть того, що зветься дім?

По шиї пальці, шкіра у долонях
зминається, як біле простирадло
та вигинається хребет…
і пульс у скронях шаленіє,
та тільки поштовх – затиха…

Воно завмерло чи воно померло
те відчуття наявності гріха?
Записан
Как этот мир велик в лучах рабочей лампы!
Ах, в памяти очей - как бесконечно мал!

acilsik

  • Существительное одушевлённое!!!!!!!!!!!!
  • Флуд-клуб
  • ******
  • Репутация: +1107/-1
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 6097
Re: ТОлько свои стихи. (Чужие просьба не постить)
« Ответ #2279 : 02 Апрель 2015, 13:25:04* (+03) »

Мені не довелося впасти з Неба –
Я просто Небо лишила тобі.
Все буде так – я оберу для себе,
Живий весняний запах із землі.

Купальний квіт надмірної вологи –
Відьомський коловрат заживить суть.
Мені не доведеться впасти з Неба,
Бо не для мене вже небесний путь.

Мені не доведеться розпинатись,
Бо я життю тепер життя даю.
Все буде так – без віри і без втрати,
Хай буде так – без прірви на краю.
Записан
Как этот мир велик в лучах рабочей лампы!
Ах, в памяти очей - как бесконечно мал!

acilsik

  • Существительное одушевлённое!!!!!!!!!!!!
  • Флуд-клуб
  • ******
  • Репутация: +1107/-1
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 6097
Re: ТОлько свои стихи. (Чужие просьба не постиm
« Ответ #2280 : 02 Апрель 2015, 22:30:16* (+03) »

Від поштовхів вологість пінна –
весь кухоль із судом і слів.
Ти не кохала кілька днів,
ти не кохала дуже сильно…

Від подихів до сліз живих,
я не люблю, як плаче жінка.
Він не кохав твої світи,
а сонце сходило не швидко?

Узявшись з містом за вогні,
його – в очах, твої – в долонях,
ви звідусіль чекали сни,
як я тоді чекала болю.

Від поштовхів вологість зла –
за тиждень сім світань завершиш.
Не пропускає день стіна –
ти знаєш це, бо він не перший.
Записан
Как этот мир велик в лучах рабочей лампы!
Ах, в памяти очей - как бесконечно мал!

acilsik

  • Существительное одушевлённое!!!!!!!!!!!!
  • Флуд-клуб
  • ******
  • Репутация: +1107/-1
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 6097
Re: ТОлько свои стихи. (Чужие просьба не постить)
« Ответ #2281 : 19 Май 2015, 12:10:24* (+03) »

Прогулянка

Зранку було сонце – тепер сіре небо, здається, вичавлює похмурість навіть із зіниць найщасливішої людини. Ну, то таке, миттєве. Взагалі у Слов’янську тепер не погано. А надвечір’я, як на мене – найприємніший час. Саме тоді ми з Торіком крокуємо біля низки вітринних смуг, що розташувалися навколо площі. Він нюхається з іншими напівіграшковими песиками, яких останнім часом стало багато, а я вдивляюся в обличчя. Після того, як влітку минулого року тут усе налагодилося, на вулицях міста з’явилося багато нових гарних машин та людей, вдягнених не зовсім так, як личить справжнім провінціалам.
 
Якось видно тих, хто приїхав. Навіть коли минає етап зацікавленого споглядання місцевих краєвидів, коли людина асимілюється, звикаючи до калюж і понівечених тротуарів, все одно якимись внутрішніми манерами гості відрізняються від аборигенів.

Колись у черзі до аптеки за мною стояв чоловік. Спочатку я відчула аромат приємного тютюну, нової замши, то була дуже рання весна, і свіжого бергамотово-мускусного парфуму. Не втрималася – поглянула через плече. Ну не пахнуть так слов’янці зазвичай, не вміють. Йому було десь років сорок, втомлені повіки, відполіровані нігті, рівні носо-губні зморшки, що вкриті гутою щетиною. Це людина – емігрант, я потім побачила біля сходів припарковану машину з донецькими номерами. Чисту машину. Цікаво, тепер, під кінець травня, той чоловік ще має такий самий приємний запах, чи його шкіра та волосся вже пропахли червоною глиною посудних цехів та старою цеглою слов’янських хрущьовок? А може, він не витримав стану емігранта та повернувся до себе? Як не дивно, але він і такі як він для декого тут втілюють символ успіху та більш-менш тремкого достатку.

Збоку площі вже десь місяць стоїть кіоск із пляшками енергетиків та соку – отже мирне тепло тепер, як і позаминулої весни, зовсім легальне. Зліва морозиво. Ціни тільки на все це літнє приладдя виросли, але за тотальну дурість то не найгірша варта, не найсумніші наслідки. Війна вилікувала нас на якийсь час від усього, що було пов’язано із поняттям моралі та гріха. Гріхом було тільки те, що вело за собою смерть. Тоді найдобріші люди кидали своїх домашніх тварин із надією на те, що їх будуть годувати сусіди, а патріоти видаляли «нєправільниє» записи із соцмереж, для того, щоб не втратити роботу, а в деяких випадках – свободу та здоров’я. Тоді багато хто знав, що по місту бігає міфічний «правий сектор» та вбиває людей. Щоправда того «правого сектору» на власні очі ніхто не бачив, але кожен мав декілька друзів, які «постраждали» від свавілля «бандерівців». Багато чого було – на то вона і війна.

Війна лікувала не тільки від гріха моралі – вона лікувала і від несправжніх відносин. Не кожна родина витримала таке. Люди розходилися, бо хтось був за Майдан, а хтось за Януковича. Люди розбігалися, бо хтось чекав захисту, а хтось не міг його дати – люди показували себе та дивилися на інших. Люди жили та вмирали за ідеї, та всупереч усього, бо то була війна, а не АТО.

І зараз вона є, але там, звідки приїхав той чоловік із полірованими нігтями та бергамотово-мускусним запахом, а тут кіоск з енергетиками, морозиво і Торік, що нюхається із точно таким, як він, йорком, що скоріше за все, судячи з одежі хазяїна, народився і виріс не у місті солоних озер і зелених товстезних паркових верб.
Зранку було сонце – тепер вечірнє темно-синє небо і жовті вікна. Скоро спокійна ніч. Ліхтарів мало, справді мало, ну, то таке, миттєве. Взагалі у Слов’янську тепер зовсім не погано. Дай Бог, щоб і там колись було так само.
(с) Анна Черненькая
Записан
Как этот мир велик в лучах рабочей лампы!
Ах, в памяти очей - как бесконечно мал!

acilsik

  • Существительное одушевлённое!!!!!!!!!!!!
  • Флуд-клуб
  • ******
  • Репутация: +1107/-1
  • Оффлайн Оффлайн
  • Пол: Женский
  • Сообщений: 6097
Re: ТОлько свои стихи. (Чужие просьба не постиm
« Ответ #2282 : 21 Май 2015, 06:28:45* (+03) »

Мне сегодня приснилась война,
а потом закричал телефон.
Общежитие – много солдат,
дальше – тёмный пустой коридор.
Стены в краске зелёной и пол –
а потом закричал телефон.
Я проснулась –
сегодня весна,
и на улице солнце и свет,
много птиц –
громкий радостный звон.
Хорошо, что кричал телефон,
хорошо, что война – это сон.
Плохо то, что приснилась она.
Плохо то, что войне есть цена.
« Последнее редактирование: 21 Май 2015, 06:34:12* (+03) от acilsik »
Записан
Как этот мир велик в лучах рабочей лампы!
Ах, в памяти очей - как бесконечно мал!

Rui

  • Green Rear Admiral
  • ****
  • Репутация: +256/-2
  • Оффлайн Оффлайн
  • Сообщений: 1081
  • Ars longa, vita brevis
Re: ТОлько свои стихи. (Чужие просьба не постить)
« Ответ #2283 : 05 Январь 2019, 17:09:35* (+03) »

Не судите строго за экспромт, не писал ... давно
            Цвет смерти
Ну вот еще один денек прошел,
Протек сквозь пальцы, кости, веки...
Сегодня вас, друзья, напрасно я прочел,
Увидев, в глубине себя забвенья лики.
Что стало с вами? Как вам жизнь???
Да что спросить-то можно,... не обидев?
Чужие мысли это разума болезнь,
Не буду думать, раз волнение увидев.
Хотел бы рассказать вам через лета,
Как это чудно жить, быть благодарными
И молиться за то что есть - все суета...
Рожденные страдать - обязаны быть храбрыми
Навеки, и принимать забвенья рок:
Толи для спасенья, толи от друзей.
Жизнь это памяти души порок -
И слез печали, друг, лить не смей!
Когда мы молоды, когда есть любовь,
Мы не просто люди - мы ангелы.
Но пробьет час, прикроет бровь
Окно души от божьей колыбели.
Увянут крылья, как сорванный
Любви бутон, и небо станет серым.
Мир, как добела обглоданный
Комок воспоминай,- заплачет первым.
А потом... потом душа умрет.
А тело будет груз нести до смерти.
Как тень мой призрак по судьбе бредет,
Дивясь ее изгибам тверди.
И мрачный град и тысячи таких как я,
Идут, теснясь, мерцающей походкой,
И арка времени, дугой кривя,
Ведет в забвенье нас украдкой.
Забвенья серый цвет,
Сереющий букет воспоминаний.
Друзья спустя как много лет
Тела избавят от страданий?
Быть благодарным, молиться за то
Что есть, упрямо, ненавистно,
И каждый день смотреть в окно
Загадочно-наивно безразлично...
Записан
ВОЗМОЖНОСТИ – это замаскированные проблемы.
Китайская мудрость